Іван-Ярослав
МУСЯНОВИЧ

1915, м. Яворів - 1999, Париж

У масонстві від 1956 року (паризька Ложа «Гамаюн»), член капітулу «Астрея» для вищих ступенів масонства від 1969 року. У 70-х роках XX століття керував українською ложею «Голос України». Зведений у 30 ступень, 1989 року зведений у 33 ступінь масонства. Відомо, що Я. Мусянович від 1933 року жив у Франції, де закінчив медичний інститут, захистив докторську дисертацію з медицини. У 1940-1944 pоку Я. Мусянович працював лікарем у Ліоні, допомагав антифашистському руху Опору, рятував французьких євреїв від знищення.

Після війни він став одним з керівників організацій: «Українська національна єдність у Франції» (1949–61), «Український центральний громадський комітет у Франції» (1979–87), «Український рух за об’єднання Європи» (1961–98), «Українсько-єврейський діалог», Т-ва бувших вояків Армії УНР (1979–82), контрольної комісії НТШ в Європі, Представництва Державного центру УНР у Франції «Echanges» (1971–88).

Створив та очолив Українсько-єврейське товариство (1981); Голова Сенату ОУН(м), був директором газети «Українське слово». Як член делегації Франції брав участь у Конференції з прав людини у Тегерані (1968). Ось що писав В. Михальчук про Я.Мусяновича в газеті «Українське слово» (Париж, 1995). «Доктор Мусянович має репутацію одного з найвидатніших людей українського громадського життя у Франції». Масонська посвята 1966 року (Ложа у Франції «Голос України»).

Любомир-Евген
ГУЗАР

1911, Чернівці - 1995, Париж

Відомий тим, що був засновником українського національного руху на Буковині, а з 1935 року жив у Парижі, де навчався політичним наукам та юриспруденції, був членом Українського Народного Союзу, співзасновником та адміністратором тижневика «Самостійність» (Чернівці). Від України брав участь у Віденському арбітражі 1938 року, де виступав разом із А. Волошиним проти рішення нацистської Німеччини про передачу частини України під владу Угорщини.

Під час світової війни був бранецем фашистського концтабору. У 1948-1995 pоках – директор єдиної української газети в Парижі «Українське слово» (з газетного некролога «Українського слова». – Париж, 1995).

В масонстві з 1950-х років, Достойний Майстр богатьох європейських масонських лож, один з засновників Арєопагу ВСФ «Порядок з Хаосу» та Достойної Ложі «Голос України», масон 33 ступеня (1972).

Темістокль ВИРСТА

1923, с. Іспас, нині Вижницького р-ну Чернівецької області – 2017, Париж

Видатний український художник. До 1940 року жив на Буковині, згодом почав вивчати живопис в Бухаресті та Італії. Від 1948 року у Франції, навчався в Парижі та у Венеціанської художньої академії.

Учасник художніх виставок від 1950 року. Персональні виставки – Франція, США, Канада, Швеція, Бельгия, Италія, Данія, Японія, Україна.

Президент художнього товариства «Фенікс» (Франція). У масонському ордені з серередини 1960-х років (майстр з 1969 року).

Достойний майстр ложі «Голос України», Президент Капітулу «Астрея» ВСФ (1983-86), Командор Арєопагу ВСФ «Порядок з Хаосу» (1988-91). Масон 33 ступеня (1992).

Володимир Гринчук

1935 – 2022

Українць за походженням, батьків якого радянська окупація змусила емігрувати до Західної Европи, здобув освіту хірурга-стоматолога у Франції та довги роки працював у медиціні, маючи професійне визнання.

В. Гринчук був активним членом української громади у Франції, богато зробив для визнання України у світі, був членом Асоціації «Ліон-Львів», Президентом FAVAL.

Свій масонський шлях почав у другий половині 1960-х років. Його доля пов’язала з Братами засновниками української ложи у Франції «Голос України» ВНЛФ: братами Вірста, В. Мусяновичем, Л. Гузарем та ін.

В цій ложі він був посвячен у ступені підмайстра та майстра. 1988 року він був обраний скарбником цієї Достойної Ложі, 1979 року обраний Достойним Майстром Ложі «Голос України».

Був Достойним Мастером Ложі «Гелиополис» ВНЛФ (Ліон), брав участь у роботі Ложі «Лютеція» (Женева). На початку 1990-х років став Великим Провинційним мастером Провінції Овернь ВНЛФ. Брат Володимир був посвячений у 32 та 33 ступені Ордену. Став членом Великого Ареопагу Верховно Ради Франции «Порядок з хаосу» (Париж), Суверенного Великого Комитету ВНЛФ, Тричі Могутнім Майстом Ложи Вдосконалення Союзу Верховної Ради Франції у Ліоні. Саме у Ліоні В. Гринчук прожив більшу частину свого життя та був похований.

Він любив Україну, свою Батьківщину, десяткі разів, на зламі ХХ та ХХІ сторічч, він був у масонських Ложах Києва, Львова, Одеси, Харькова, Івано-Франківська. Став одним із засновників українських Лож: «Три Колони», «Каменяр», «Золота Акація».

Олександр Кривенко

1963-2003

1963, Львів – 2003, Скибин, Київська область У 1987-1989 роках був одним з організаторів та активістів «Товариства Лева», Товариства української мови, делегатом Установчого з'їзду Народного Руху України. У 1989 році — редактор та фундатор газети «Поступ», 1990–1994 роках — депутат Львовської облради, 1991-1995 роках — гололовний редактор газети «Post-Поступ».

У 1995-1999 роках — заступник керівника прес-служби уряду, член Експертної ради при керівникові уряду, Політради Народно-демократичної партії, гололовний редактор інформаційних програм — «Вікна», «Вікна в світ», головний редактор «Телевізійної служби новин» телеканалу 1+1.

У 1999 - 2001 роках гололовний редактор журналу «Політика і культура (ПіК)», президент громадської організації «Хартія 4», директор українсько-польського журналістського клубу «Без упереджень», член президії Громадського комітету опору «За правду!», прес-секретар «Форуму національного порятунку». Від 2002 року очолював незалежний проєкт інформаційно-розмовного радіо «Громадське радіо».

Співавтор (разом з В. Павлівим) культової книги «Енциклопедія нашого українознавства». Член асоціації «Нова література», віце-президент Асоціації українських письменників. Загинув 9 квітня 2003 року в автокатастрофі.

В масонському Ордені від середини 1990-х років, перший Достойний Майстер першої в незалежній Україні Ложі «Три колони», перший Провінційний майстер Дистрикту «Україна» ВНЛФ, будівничий перших масонських Лож в Україні, фундатор ВЛУ.

Юрій Покальчук

1941- 2008

Український письменник, науковець, кандидат філологічних наук, лідер літературного гурту «Пси святого Юра» та музичного гурту «Вогні великого міста». Від 1976 року — член Спілки письменників України, у 1997–2002 роках — президент Асоціації українських письменників, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Понад 16 років опікувався малолітніми в'язнями, для яких видавав часопис «Горизонт».

Автор 5 збірників поезій, 15 збірників повістей та оповідань: «Химера» (1992); «Те, що на споді» (1998), «Озерний вітер» (2000), «Час прекрасний» (2002), «Таксі блюз» (2003); «Заборонені ігри» (2005) та ін. Перекладач творів Борхеса, Ґемінґуея, Селінджера, Кортасара, Кіплінга, Рембо та багатьох ін. Вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою мовами.

Один з перших масонів в Україні на початку 1990-х років. Став одним з засновників українських Лож: «Три Колони» та «Каменяр».